Історичний музей "Пам'ять серця"

 

                                                            Все про створення шкільного музею

Вступ

        Опанування музейної реальності в її педагогічному аспекті - потреба часу. Сучасна школа активно впро­ваджує педагогічні новітні технології. Побудова музей­ної експозиції - це приклад практичного втілення такої форми навчання й виховання, як метод проектів. Про­ектні технології спрямовані на стимулювання інтересу учнів до нових знань, розвиток дитини через розв'язання проблем  і застосування їх у конкретній діяльності.

      Спрямування освіти на профільну підготовку випуск­ників робить знання і застосування методу проектів над­звичайно актуальними. Одна з можливих у школі про­рієнтацій - музейна справа.

Пропонуємо вам методичні матеріали зі створення музейної експозиції в школі.

     Обов'язковою умовою створення й діяльності му­зею є наявність дієвого активу, що складається з учи­телів, учнів, батьків, краєзнавців. Творча співпраця членів музейного активу сприятиме подальшому згур­туванню колективу, появі нових та розвитку існуючих шкільних традицій.

З числа краєзнавчого активу формується ініціатив­на робоча група (6-8 осіб), яка працює над створен­ням експозиції.

Напрямки роботи:

1. Експозиційна (розробка наукової концепції, те­матичної структури, тематика-експозиційного плану; оформлення й монтаж експозиції).

2. Науково-дослідницька (вивчення історичних, літе­ратурних джерел; знайомство з експозиціями державних, громадських музеїв, які частково віддзеркалюють тема­тику майбутнього шкільного музею; робота в бібліотеках, архівах; написання наукових довідок, рефератів інформаційної бази для створення текстів екскурсій, лекцій).

3. Пошуково-збиральницька (добір оригінальних історичних археологічних, природничих, етнографіч­них, меморіальних, науково-технічних, художніх пам'я­ток найрізноманітніших видів і зразків).

4. Облік та інвентаризація музейної колекції. Вирішивши питання про профіль музею, необхідно приступити до розробки концепції шкільного музей­ного закладу, наукової підготовки експозиції, добору експонатів та їх інвентаризації.

Концепція  музею:

- обгрунтовує актуальність експозиційної темати­ки, предмета пізнання (вивчення історії села, , ремесел, природи тощо); ,

- формує завдання музею (зберігання та популя­ризація історико-культурної спадщини; виховання на­ціонально свідомої творчої молоді ... );

- визначає форми музейної роботи (науково­-дослідницька робота школярів, етапи створення ек­спозиції .. ,) ;

- містить робочий варіант назви музею, хроно­логічні межі, загальну тематику, структуру майбутньої експозиції, відомості про приміщення, надане для по­будови музейного закладу.

Робота з музеєбудівництва має декілька етапів:

1. Учні і вчителі зібрали чимало цікавих пам'яток: предметів побуту, одягу, документів, листів, фото. Ця робота триває.

2. Для проведення науково-дослїдної  роботи організували три центри:

- історико-архіологічний;

- етнографічний;

- центр культової архітектури.

Кожен клас отримав дослідницьке  завдання з крає­знавства. Традицією стало й те, що випускники   школи на згадку про себе залишaють  реферати з історії села.

               Основний концептуальний підхід

             до cтворення му­зейної експозиції полягає:

       - у показі на основі археологiчних, іконографіч­них джерел цікавої та складної історії нашого села;

       - у відображенні на історичному тлі буденного жит­тя населення різних соціальних прошарків: козаків, міщан, ремісників, чиновників,інтелегенції;

      - в експонуванні пам'яток, що розповідають про талановитих краян минулого (художників, письмен­ників, учених, композиторів, архітекторів, артистів).

Для майбутнього музею виділено окремі класні кімнати.

          Подальше музеєбудівництво складається з кількох етапів:

1) наукова підготовка експозиції;

2) складання тематичних планів (розширеної тематичної структури й тематико-експозиційного плану);

3) добір і виготовлення експонатів;

4) облік та інвентаризація пам'яток;

5) оформлення й монтаж експозиції;

6) відкриття експозиції та подальша робота музею.

НАУКОВА ПІДГОТОВКА ЕКСПОЗИЦІІ

       Робота розпочинається з вивчення історичних та літературних джерел. Потрібно скласти список літера­тури з тематики музею, зав'язати листування з архіва­ми. Багато цікавого можуть розповісти сторожили.

        Наступним етапом науково-теоретичної розробки ек­спозиції є вивчення змісту експозицій державних, гро­мадських музеїв, консультації з науковцями цих закладів. Вивчаючи літературні джерела, потрібно робити випис­ки в хронологічній послідовності, вказуючи посилання на той чи той документ. Гортаючи газетні матеріали, не­обхідно також занотовувати назву статті чи фотографії, короткий зміст, номер, дату виходу газети, сторінку.

СКЛАДАННЯ ТЕМАТИЧНИХ ПЛАНІВ

 Складається два види плану майбyтньої експозиції:

1) розширена тематична структура;

2) тематико-експозиційний план.

Розширена тематична структура - це перелік тем, підтем і вузлових питань експозиції. Цей етап відпові­дальний, бо йдеться про визначення наукової спрямо­ваності музейної експозиції, послідовність і співвідно­шення в ній.

        Зразком схеми розширеної тематичної структури історичного музею може бути така.

Тематико -експозиційний план

Розширена тематична структура - це первісний документ майбутньої експозиції. На його основі склa­дається тематико – експозиційний план, метою якого є упорядкування наявних експонатів відповідно до те­матичного структурного плану, визначення кожного експонату в системі всієї експозиції. Тематико-експо­зиційний план (ТЕП) - це повний опис майбутньої експозиції з викладом її мети, завдань та послідовним переліком тем, підтем, комплексів, текстів, цитат, а також усіх експонатів за допомогою, яких ці теми будуть висвітленні в музейній експозиції.

          Можна рекомендувати таку форму тематико-експо­зиційного плану. (Див. табл. 1.)

          Наводимо витяг з тематико-експозиційного плану історичного музею (Див. табл. 2.)

          До тематико-експозиційного плану додають усі тек­сти, цитати, які повинні бути в експозиції, а також копії. малюнки, карти, таблиці тощо. Тематико-експозиційний план обговорюється й затверджується краєзнавчим акти­вом.

          Пропонуємо орієнтовні тематико-експозиційні пла­ни, які можна творчо використати під час побудови експозиції з природничої та етнографічної тематики.

Тематико-експозиційний план природничоro музею

І. Географічна характеристика.

11 Географічне минуле

ІІІ. Корисні копалини.  \

IV. Клімат.

 V. Води краю.

 VI. Грунти.

VIІ.Рослинність.

VIII. Твариннии світ.

 ІХ. Охорона природи.

 

                                                                  ДОБІР І ВИГОТОВЛЕННЯ ЕКСПОНАТІВ

Після затвердження тематико-експозиційного плану розпочинають добір експонатів з двох груп:

             1) оригінали (основна);

             2) допоміжні матеріали.

Група оригінальних пам'яток надзвичайно різнома­нітна і численна. Це - історичні, природні, архео­логічні, етнографічні, меморіальні, науково-технічні, художні та інші пам'ятки найрізноманітніших видів і зразків. Оригінальні предмети мають велике наукове, пізнавальне і виховне значення.

Основна група оригінальних експонатів для історич­ного музею:

 1) археологічні пам'ятки, знайдені на території краю;

2) етнографічні та історико - побyтові речі;

3) меморіальні пам'ятки, які належать окремим осо­бам і стосуються визначних історичних подій;

4) колекції та окремі предмети з нумізматики (мо­нети, ордени, медалі), сфрагістика (печатки), гераль­дика (герби);

5) кращі зразки народної творчості (живопис, скульптура, різьба по дереву, ткацтво, вишивка);

6) оригінальні письмові і друковані документи;

7) рукописні книги, стародруки, книги з автогра­фами та рідкісні видання;

8) оригінальні фото різних часів.

       Основна група оригінальних експонатів для природ­ничого музею:

І. Моноліти грунтів: чорноземи глибокі малогyмусні, чорноземи солонцюваті ..

Моноліт - зразок грунту, вирізаний одним вели­ким непорушним куском, який поміщають у дерев'я­ний ящик розміром 100 х 20 х 6 см.

2. Зразки порід краю.

3. Викопні рештки тварин (кістки мамонта, зубра,. шерстистого носорога ... ).

4. Зразки корисних копалин.

5. Вироби з місцевої сировини (цегла, кахлі, скло).

6. Гербарії рослин.

7. Колекції комах.

8. Опудала тварин, птахів, риб ...

9. Снопики районованих сортів культурних рослин.

10.Зразки насіння.

11. Матеріали про роботу сільськогосподарських, мисливських, рибних господарств, сортовипробуваль­них станцій, природоохоронних товариств (докумен­ти, фото, книги, звіти, листівки, нагороди, особисті речі керівників, учених ..).

      Допоміжні матеріали - це різні предмети, спеціаль­но виготовлені для експозиції: ксерокопії, малюнки, фотокопії, схеми, карти, діарами, макети, муляжі, моделі та інше, Вони потрібні для розкриття тем експо­зиції, роз'яснення першоджерел, показу зв'язків між  подіями. ,

Розміщати зібрані оригінальні експонати у вітри­нах без інвентаризації та взяття на облік не дозволя­ється.

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ТА ОБЛІК ОРИГІНAЛЬНИХ ЕКСПОНАТІВ

Основну (оригінальну) групу зібраних експонатів обов'язково треба взяти на облік та заінвентаризувати.

Інвентаризація - це наукове визначення й опис пам'ятки, точна фіксація відомостей про неї:

- назва;

- опис речі;

- спосіб знаходження;

- час знаходження;

- розмір;

- стан речі;

- матеріал;

- техніка виготовлення.

       Першим етапом інвентаризації є складання інвен­тарної картки.

        Пропонуємо зразок iнвeнтapнoї картки. (Див. табл. З.) Запис в інвентарну картку розпочинають з пред­метного слова. Інвентаризуючи документи й художні пам'ятки, зазначають насамперед автора, далі назву та опис твору. Описуючи стан збереження предмета, пе­релічують усі дефекти.

          Другим етапом інвентаризації є запис відомостей про речову пам'ятку в інвентарну книгу, яка є основ­ним документом обліку музейних експонатів. Сторінки у ній повинні бути пронумеровані, і на останньому аркуші зроблений відповідний підпис з печаткою.

          Пропонуємо форму iнвeнтapнoї книги

І. Назва: Інвентарна книга музею ...

11. Графи книги:

1. №/№ - порядкові номери - 1 см.

2. Дата запису (рік, місяць, число) - 2 см.

3. Інвентарні номери - 2 см.

4. Назва, опис речі - 14 см.

5. Кількість - 1 см.

6. Матеріал, техніка виготовлення - 3 см.

7. Розмір - 3 см.

8. Стан збереження - 4 см.

9. Звідки та від кого надійшла річ - 4 см.

10. Примітка - 3 см.

         На всіх за інвентаризованих пам'ятках ставлять шифр. Шифр складається зі скороченої назви музею та інвентарного номера. Наприклад: Вір.1-К/г.з. Шифр пишуть від руки тушшю на зворотному боці предмета в певному місці:

• на картинах - .у лівому верхньому кутку на підрамнику;

• на рукописах - олівцем ліворуч;

• на тканинах нашивають етикетку з шифром у лівому нижньому кутку;

• на керамічних, дерев'яних предметах - на піддонні;

• на меблях - на зворотному боці;

• на природничо-історичних матеріалах чіпляють ярлики з шифром.

ОФОРМЛЕННЯ Й МОНТАЖ ЕКСПОЗИЦІЇ

 Основну роботу з оформлення музею здійснюють художники, які повинні дотримуватися деяких голов­них принципів побудови експозиції, а саме:

        1. Експонати розміщуються так, щоб огляд експо­зиції проходив від входу зліва направо.

        2. Стіни фарбують у спокійні, нейтральні кольори (світло-сірий, світло-зелений, світло-голубий). Вони підвищують освітлення приміщення.

        3. Вікна закривають світлими шторами під колір стін. Сонячне проміння шкідливо діє на експонати, зокрема на книги, фото, документи.

       Одночасно з підготовкою експозиційного приміщен­ня виготовляють вітринне обладнання, де експонува­тимуться речові пам'ятки. Розміщення експонатів доз­воляється в межах так званого експозиційного поясу.

           Кожна стіна ділиться на три пояси:

• нижній - до 90 см від підлоги;

• середній - у межах 1,2 м безпосередньо над нижнім;

• верхній - вся площа вище від середнього експо­зиційного пояса.

       Усі громіздкі, об'ємні предмети експонуються в нижньому поясі на подіумах і пiдcтaвках. На межі ниж­нього й середнього поясів встановлюються горизон­тальні вітрини для розміщення документів, книг, дрібних речових експонатів.

       Площа середнього пояса  використовується для стендів з ілюстраціями, фотогра­фіями, текстами, об'ємні експонати (одяг, взуття, зброя ... ) розміщують у вертикальних вітринах. У верх­ньому поясі виставляють провідні тексти, картини, плакати, вітражі.

       Оригiнaльні, рідкісні фoтoгpафії чи документи  забо­роняється  наклеювати або прибивати цвяхами, кнопками. Рекомендується класти  їх на планшети  під скло, под­бавши про те, щоб на них не падало сонячне проміння ..

Крім монтажу експонатів, слід приділити належну увагу художньому оформленню.

Творча співпраця з художниками

       Художник-оформлювач знайомиться з науковою концепцією музею, тематико-експозиційним планом, з наявними експонатами і працює над художньою Кон­цепцією музею. Результатом художнього переосмислен­ня музейної тематики є виготовлення макета або екс­позиційного графіка.

    Експозиційний  графік - це масштабний план роз­міщення вітрин, стендів, шаф, підставок та інших видів музейного обладнання; стрілкою позначають маршрут огляду експозиції.

        Щоб уникнути одноманітності, створити цілісне враження у відвідувачів, потрібно об'ємні предмети чергувати з плоскими, уміло використовувати площу стін і підлоги, вдало підібрати кольори. Експозицій­ний графік обговорюється, коректується і затверджуєть­ся музейним активом.

        Наступним етапом співпраці з художником-оформ­лювачем є складання монтажних листів на кожну вітри­ну, стенд, шафу тощо.

    Монтажний лист - це план-креслення, на якому  силуетами позначено й пронумеровано експонати, текст, етикетаж методом комп'ютерної графіки або олівцем на міліметровому папері

       Експозиційні графіки, монтажні листи, ескізи різних допоміжних матеріалів (макетів, карт, діаграм, таблиць), виконані художником-оформлювачем, об­говорюють і затверджують краєзнавчим активом.

       Художнє оформлення та монтаж експозиції  - важ­вий і складний етап експозиційної роботи. Худож­ник мусить творчо підійти до оформлення експозиції, розкриття її змісту. З належною увагою слід стави­тися до виготовлення пояснювальних матеріалів ­текстів, цитат, етикетажу. Шрифт можнa застосову­вати різний: найважливіші тексти подають більши­ми літерами, менш вaжливий - дрібним шрифтом.

       Гармонійне й ритмічне співвідношення об'ємних і плоских експонатів, уміле використання площі стін і підлоги, вдало підібрані кольори й освітлення, чітка композиція експонатів створять цілісне враження від музейної експозиції.

 

                                    ВІДКРИТТЯ  ЕКСПОЗИЦІІ І ПОДАЛЬША РОБОТА МУЗЕЮ

         Після завершення побудови експозиції перед її  відкриттям ретельно перевіряють стан і вигляд кожно­го експоната, текстів, етикетажу, рівень і якість ху­дожнього оформлення експозиційних залів. Потім скла­дають перелік усіх експонатів і акт прийняття експо­зиції, які зберігаються потім у науковому архіві шкільного музею.

        Після цього призначають час урочистого відкриття музею. Для запрошених гостей екскур­соводи проводять перші екс­курсії. Керівництво музеєм здійснює шкільна музейна рада. Список членів ради розміщують на видному місці, при вході в музей. Крім цього, необхідно помістити розпорядок роботи музею та завести книгу обліку відвідувачів. У цій книзі запи­сують дату відвідування, кількісний склад групи, прізви­ше екскурсовода. Необхідно мати також книгу відгуків та по­бажань.

         Після відкриття музею голов­ними є такі напрямки роботи:

1) освітньо-виховна (прове­дення оглядових і тематичних екскурсій);

2) науково-дослідна (глибо­ке вивчення історії села, краю; написання наукових робіт);

З) збиральницька(обстежен­ня історичних місць; організа­ція етнографічних експедицій);

4) фондова (зберігання та облік експонатів);

5) масово-просвітницька (екскурсії, лекції ,виставки,те­матичні вечори ... ).

       Музей, музейна експозиція, де здійснюється органічне по­єднання завдань освіти і вихо­вання, володіють могyтніми засобами емоційно-інформаційного й естетичного впливу - реліквіями матеріальної та духовної культури. Енер­гетика предметного пласту історико-культурної спад­щини безпосередньо впливає на відвідувача, проходить через його жар серця та холод розуму. і є альтерна­тивною інформацією монополії слова в спілкуванні з учнівською аудиторією.

       Музейна педагогіка, підґрунтям якої є музеєзнав­ство, педагогіка, психологія, соціологія, культуроло­гія, сприяє гуманізації та гуманітаризації освітнього про­стору України.

Музей «Пам*ять серця»

Інвентарна картка N1

1. Назва: рубило кам 'яне, сіро-коричневого кольору                

2. Опис речі:  знаряддя    для  полювання та

   використовування для обробки інших знарядь праці              

Датується епохою палеоліту

3. Спосіб знаходження: Знайдено й передано учнями                

пошукового загону «Пошук» (або П.І.Б.)

4. Час знаходження: 1989 рік               

5. Розмір: 12 х 8 х 5 см

6. Стан речі: Задовільний. Робота не закінчена                                                                                                                       

7. Матеріал: Кремінь

8. Техніка виготовлення: відкалування  

9. Інвентарний номер: 0098

 

Дата: 10  травня 2003 рік                                                             

 Підпис укладача: Андреєв Ю.А.

 

 

Бажаємо успіхів у створенні зразкового музею!