Все про створення шкільного музею
Вступ
Опанування музейної реальності в її педагогічному аспекті - потреба часу. Сучасна школа активно впроваджує педагогічні новітні технології. Побудова музейної експозиції - це приклад практичного втілення такої форми навчання й виховання, як метод проектів. Проектні технології спрямовані на стимулювання інтересу учнів до нових знань, розвиток дитини через розв'язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності.
Спрямування освіти на профільну підготовку випускників робить знання і застосування методу проектів надзвичайно актуальними. Одна з можливих у школі прорієнтацій - музейна справа.
Пропонуємо вам методичні матеріали зі створення музейної експозиції в школі.
Обов'язковою умовою створення й діяльності музею є наявність дієвого активу, що складається з учителів, учнів, батьків, краєзнавців. Творча співпраця членів музейного активу сприятиме подальшому згуртуванню колективу, появі нових та розвитку існуючих шкільних традицій.
З числа краєзнавчого активу формується ініціативна робоча група (6-8 осіб), яка працює над створенням експозиції.
Напрямки роботи:
1. Експозиційна (розробка наукової концепції, тематичної структури, тематика-експозиційного плану; оформлення й монтаж експозиції).
2. Науково-дослідницька (вивчення історичних, літературних джерел; знайомство з експозиціями державних, громадських музеїв, які частково віддзеркалюють тематику майбутнього шкільного музею; робота в бібліотеках, архівах; написання наукових довідок, рефератів інформаційної бази для створення текстів екскурсій, лекцій).
3. Пошуково-збиральницька (добір оригінальних історичних археологічних, природничих, етнографічних, меморіальних, науково-технічних, художніх пам'яток найрізноманітніших видів і зразків).
4. Облік та інвентаризація музейної колекції. Вирішивши питання про профіль музею, необхідно приступити до розробки концепції шкільного музейного закладу, наукової підготовки експозиції, добору експонатів та їх інвентаризації.
Концепція музею:
- обгрунтовує актуальність експозиційної тематики, предмета пізнання (вивчення історії села, , ремесел, природи тощо); ,
- формує завдання музею (зберігання та популяризація історико-культурної спадщини; виховання національно свідомої творчої молоді ... );
- визначає форми музейної роботи (науково-дослідницька робота школярів, етапи створення експозиції .. ,) ;
- містить робочий варіант назви музею, хронологічні межі, загальну тематику, структуру майбутньої експозиції, відомості про приміщення, надане для побудови музейного закладу.
Робота з музеєбудівництва має декілька етапів:
1. Учні і вчителі зібрали чимало цікавих пам'яток: предметів побуту, одягу, документів, листів, фото. Ця робота триває.
2. Для проведення науково-дослїдної роботи організували три центри:
- історико-архіологічний;
- етнографічний;
- центр культової архітектури.
Кожен клас отримав дослідницьке завдання з краєзнавства. Традицією стало й те, що випускники школи на згадку про себе залишaють реферати з історії села.
Основний концептуальний підхід
до cтворення музейної експозиції полягає:
- у показі на основі археологiчних, іконографічних джерел цікавої та складної історії нашого села;
- у відображенні на історичному тлі буденного життя населення різних соціальних прошарків: козаків, міщан, ремісників, чиновників,інтелегенції;
- в експонуванні пам'яток, що розповідають про талановитих краян минулого (художників, письменників, учених, композиторів, архітекторів, артистів).
Для майбутнього музею виділено окремі класні кімнати.
Подальше музеєбудівництво складається з кількох етапів:
1) наукова підготовка експозиції;
2) складання тематичних планів (розширеної тематичної структури й тематико-експозиційного плану);
3) добір і виготовлення експонатів;
4) облік та інвентаризація пам'яток;
5) оформлення й монтаж експозиції;
6) відкриття експозиції та подальша робота музею.
НАУКОВА ПІДГОТОВКА ЕКСПОЗИЦІІ
Робота розпочинається з вивчення історичних та літературних джерел. Потрібно скласти список літератури з тематики музею, зав'язати листування з архівами. Багато цікавого можуть розповісти сторожили.
Наступним етапом науково-теоретичної розробки експозиції є вивчення змісту експозицій державних, громадських музеїв, консультації з науковцями цих закладів. Вивчаючи літературні джерела, потрібно робити виписки в хронологічній послідовності, вказуючи посилання на той чи той документ. Гортаючи газетні матеріали, необхідно також занотовувати назву статті чи фотографії, короткий зміст, номер, дату виходу газети, сторінку.
СКЛАДАННЯ ТЕМАТИЧНИХ ПЛАНІВ
Складається два види плану майбyтньої експозиції:
1) розширена тематична структура;
2) тематико-експозиційний план.
Розширена тематична структура - це перелік тем, підтем і вузлових питань експозиції. Цей етап відповідальний, бо йдеться про визначення наукової спрямованості музейної експозиції, послідовність і співвідношення в ній.
Зразком схеми розширеної тематичної структури історичного музею може бути така.
Тематико -експозиційний план
Розширена тематична структура - це первісний документ майбутньої експозиції. На його основі склaдається тематико – експозиційний план, метою якого є упорядкування наявних експонатів відповідно до тематичного структурного плану, визначення кожного експонату в системі всієї експозиції. Тематико-експозиційний план (ТЕП) - це повний опис майбутньої експозиції з викладом її мети, завдань та послідовним переліком тем, підтем, комплексів, текстів, цитат, а також усіх експонатів за допомогою, яких ці теми будуть висвітленні в музейній експозиції.
Можна рекомендувати таку форму тематико-експозиційного плану. (Див. табл. 1.)
Наводимо витяг з тематико-експозиційного плану історичного музею (Див. табл. 2.)
До тематико-експозиційного плану додають усі тексти, цитати, які повинні бути в експозиції, а також копії. малюнки, карти, таблиці тощо. Тематико-експозиційний план обговорюється й затверджується краєзнавчим активом.
Пропонуємо орієнтовні тематико-експозиційні плани, які можна творчо використати під час побудови експозиції з природничої та етнографічної тематики.
Тематико-експозиційний план природничоro музею
І. Географічна характеристика.
11 Географічне минуле
ІІІ. Корисні копалини. \
IV. Клімат.
V. Води краю.
VI. Грунти.
VIІ.Рослинність.
VIII. Твариннии світ.
ІХ. Охорона природи.
ДОБІР І ВИГОТОВЛЕННЯ ЕКСПОНАТІВ
Після затвердження тематико-експозиційного плану розпочинають добір експонатів з двох груп:
1) оригінали (основна);
2) допоміжні матеріали.
Група оригінальних пам'яток надзвичайно різноманітна і численна. Це - історичні, природні, археологічні, етнографічні, меморіальні, науково-технічні, художні та інші пам'ятки найрізноманітніших видів і зразків. Оригінальні предмети мають велике наукове, пізнавальне і виховне значення.
Основна група оригінальних експонатів для історичного музею:
1) археологічні пам'ятки, знайдені на території краю;
2) етнографічні та історико - побyтові речі;
3) меморіальні пам'ятки, які належать окремим особам і стосуються визначних історичних подій;
4) колекції та окремі предмети з нумізматики (монети, ордени, медалі), сфрагістика (печатки), геральдика (герби);
5) кращі зразки народної творчості (живопис, скульптура, різьба по дереву, ткацтво, вишивка);
6) оригінальні письмові і друковані документи;
7) рукописні книги, стародруки, книги з автографами та рідкісні видання;
8) оригінальні фото різних часів.
Основна група оригінальних експонатів для природничого музею:
І. Моноліти грунтів: чорноземи глибокі малогyмусні, чорноземи солонцюваті ..
Моноліт - зразок грунту, вирізаний одним великим непорушним куском, який поміщають у дерев'яний ящик розміром 100 х 20 х 6 см.
2. Зразки порід краю.
3. Викопні рештки тварин (кістки мамонта, зубра,. шерстистого носорога ... ).
4. Зразки корисних копалин.
5. Вироби з місцевої сировини (цегла, кахлі, скло).
6. Гербарії рослин.
7. Колекції комах.
8. Опудала тварин, птахів, риб ...
9. Снопики районованих сортів культурних рослин.
10.Зразки насіння.
11. Матеріали про роботу сільськогосподарських, мисливських, рибних господарств, сортовипробувальних станцій, природоохоронних товариств (документи, фото, книги, звіти, листівки, нагороди, особисті речі керівників, учених ..).
Допоміжні матеріали - це різні предмети, спеціально виготовлені для експозиції: ксерокопії, малюнки, фотокопії, схеми, карти, діарами, макети, муляжі, моделі та інше, Вони потрібні для розкриття тем експозиції, роз'яснення першоджерел, показу зв'язків між подіями. ,
Розміщати зібрані оригінальні експонати у вітринах без інвентаризації та взяття на облік не дозволяється.
ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ТА ОБЛІК ОРИГІНAЛЬНИХ ЕКСПОНАТІВ
Основну (оригінальну) групу зібраних експонатів обов'язково треба взяти на облік та заінвентаризувати.
Інвентаризація - це наукове визначення й опис пам'ятки, точна фіксація відомостей про неї:
- назва;
- опис речі;
- спосіб знаходження;
- час знаходження;
- розмір;
- стан речі;
- матеріал;
- техніка виготовлення.
Першим етапом інвентаризації є складання інвентарної картки.
Пропонуємо зразок iнвeнтapнoї картки. (Див. табл. З.) Запис в інвентарну картку розпочинають з предметного слова. Інвентаризуючи документи й художні пам'ятки, зазначають насамперед автора, далі назву та опис твору. Описуючи стан збереження предмета, перелічують усі дефекти.
Другим етапом інвентаризації є запис відомостей про речову пам'ятку в інвентарну книгу, яка є основним документом обліку музейних експонатів. Сторінки у ній повинні бути пронумеровані, і на останньому аркуші зроблений відповідний підпис з печаткою.
Пропонуємо форму iнвeнтapнoї книги
І. Назва: Інвентарна книга музею ...
11. Графи книги:
1. №/№ - порядкові номери - 1 см.
2. Дата запису (рік, місяць, число) - 2 см.
3. Інвентарні номери - 2 см.
4. Назва, опис речі - 14 см.
5. Кількість - 1 см.
6. Матеріал, техніка виготовлення - 3 см.
7. Розмір - 3 см.
8. Стан збереження - 4 см.
9. Звідки та від кого надійшла річ - 4 см.
10. Примітка - 3 см.
На всіх за інвентаризованих пам'ятках ставлять шифр. Шифр складається зі скороченої назви музею та інвентарного номера. Наприклад: Вір.1-К/г.з. Шифр пишуть від руки тушшю на зворотному боці предмета в певному місці:
• на картинах - .у лівому верхньому кутку на підрамнику;
• на рукописах - олівцем ліворуч;
• на тканинах нашивають етикетку з шифром у лівому нижньому кутку;
• на керамічних, дерев'яних предметах - на піддонні;
• на меблях - на зворотному боці;
• на природничо-історичних матеріалах чіпляють ярлики з шифром.
ОФОРМЛЕННЯ Й МОНТАЖ ЕКСПОЗИЦІЇ
Основну роботу з оформлення музею здійснюють художники, які повинні дотримуватися деяких головних принципів побудови експозиції, а саме:
1. Експонати розміщуються так, щоб огляд експозиції проходив від входу зліва направо.
2. Стіни фарбують у спокійні, нейтральні кольори (світло-сірий, світло-зелений, світло-голубий). Вони підвищують освітлення приміщення.
3. Вікна закривають світлими шторами під колір стін. Сонячне проміння шкідливо діє на експонати, зокрема на книги, фото, документи.
Одночасно з підготовкою експозиційного приміщення виготовляють вітринне обладнання, де експонуватимуться речові пам'ятки. Розміщення експонатів дозволяється в межах так званого експозиційного поясу.
Кожна стіна ділиться на три пояси:
• нижній - до 90 см від підлоги;
• середній - у межах 1,2 м безпосередньо над нижнім;
• верхній - вся площа вище від середнього експозиційного пояса.
Усі громіздкі, об'ємні предмети експонуються в нижньому поясі на подіумах і пiдcтaвках. На межі нижнього й середнього поясів встановлюються горизонтальні вітрини для розміщення документів, книг, дрібних речових експонатів.
Площа середнього пояса використовується для стендів з ілюстраціями, фотографіями, текстами, об'ємні експонати (одяг, взуття, зброя ... ) розміщують у вертикальних вітринах. У верхньому поясі виставляють провідні тексти, картини, плакати, вітражі.
Оригiнaльні, рідкісні фoтoгpафії чи документи забороняється наклеювати або прибивати цвяхами, кнопками. Рекомендується класти їх на планшети під скло, подбавши про те, щоб на них не падало сонячне проміння ..
Крім монтажу експонатів, слід приділити належну увагу художньому оформленню.
Творча співпраця з художниками
Художник-оформлювач знайомиться з науковою концепцією музею, тематико-експозиційним планом, з наявними експонатами і працює над художньою Концепцією музею. Результатом художнього переосмислення музейної тематики є виготовлення макета або експозиційного графіка.
Експозиційний графік - це масштабний план розміщення вітрин, стендів, шаф, підставок та інших видів музейного обладнання; стрілкою позначають маршрут огляду експозиції.
Щоб уникнути одноманітності, створити цілісне враження у відвідувачів, потрібно об'ємні предмети чергувати з плоскими, уміло використовувати площу стін і підлоги, вдало підібрати кольори. Експозиційний графік обговорюється, коректується і затверджується музейним активом.
Наступним етапом співпраці з художником-оформлювачем є складання монтажних листів на кожну вітрину, стенд, шафу тощо.
Монтажний лист - це план-креслення, на якому силуетами позначено й пронумеровано експонати, текст, етикетаж методом комп'ютерної графіки або олівцем на міліметровому папері
Експозиційні графіки, монтажні листи, ескізи різних допоміжних матеріалів (макетів, карт, діаграм, таблиць), виконані художником-оформлювачем, обговорюють і затверджують краєзнавчим активом.
Художнє оформлення та монтаж експозиції - важвий і складний етап експозиційної роботи. Художник мусить творчо підійти до оформлення експозиції, розкриття її змісту. З належною увагою слід ставитися до виготовлення пояснювальних матеріалів текстів, цитат, етикетажу. Шрифт можнa застосовувати різний: найважливіші тексти подають більшими літерами, менш вaжливий - дрібним шрифтом.
Гармонійне й ритмічне співвідношення об'ємних і плоских експонатів, уміле використання площі стін і підлоги, вдало підібрані кольори й освітлення, чітка композиція експонатів створять цілісне враження від музейної експозиції.
ВІДКРИТТЯ ЕКСПОЗИЦІІ І ПОДАЛЬША РОБОТА МУЗЕЮ
Після завершення побудови експозиції перед її відкриттям ретельно перевіряють стан і вигляд кожного експоната, текстів, етикетажу, рівень і якість художнього оформлення експозиційних залів. Потім складають перелік усіх експонатів і акт прийняття експозиції, які зберігаються потім у науковому архіві шкільного музею.
Після цього призначають час урочистого відкриття музею. Для запрошених гостей екскурсоводи проводять перші екскурсії. Керівництво музеєм здійснює шкільна музейна рада. Список членів ради розміщують на видному місці, при вході в музей. Крім цього, необхідно помістити розпорядок роботи музею та завести книгу обліку відвідувачів. У цій книзі записують дату відвідування, кількісний склад групи, прізвише екскурсовода. Необхідно мати також книгу відгуків та побажань.
Після відкриття музею головними є такі напрямки роботи:
1) освітньо-виховна (проведення оглядових і тематичних екскурсій);
2) науково-дослідна (глибоке вивчення історії села, краю; написання наукових робіт);
З) збиральницька(обстеження історичних місць; організація етнографічних експедицій);
4) фондова (зберігання та облік експонатів);
5) масово-просвітницька (екскурсії, лекції ,виставки,тематичні вечори ... ).
Музей, музейна експозиція, де здійснюється органічне поєднання завдань освіти і виховання, володіють могyтніми засобами емоційно-інформаційного й естетичного впливу - реліквіями матеріальної та духовної культури. Енергетика предметного пласту історико-культурної спадщини безпосередньо впливає на відвідувача, проходить через його жар серця та холод розуму. і є альтернативною інформацією монополії слова в спілкуванні з учнівською аудиторією.
Музейна педагогіка, підґрунтям якої є музеєзнавство, педагогіка, психологія, соціологія, культурологія, сприяє гуманізації та гуманітаризації освітнього простору України.
Музей «Пам*ять серця»
Інвентарна картка N1
1. Назва: рубило кам 'яне, сіро-коричневого кольору
2. Опис речі: знаряддя для полювання та
використовування для обробки інших знарядь праці
Датується епохою палеоліту
3. Спосіб знаходження: Знайдено й передано учнями
пошукового загону «Пошук» (або П.І.Б.)
4. Час знаходження: 1989 рік
5. Розмір: 12 х 8 х 5 см
6. Стан речі: Задовільний. Робота не закінчена
7. Матеріал: Кремінь
8. Техніка виготовлення: відкалування
9. Інвентарний номер: 0098
Дата: 10 травня 2003 рік
Підпис укладача: Андреєв Ю.А.
Бажаємо успіхів у створенні зразкового музею!