Музей зберігає духовну єдність поколінь, історико-культурну спадщину свого народу, удосконалює навчально-виховний процес, розвиває творчі інтереси учнів до пошукової, природоохоронної, народознавчої роботи, під час якої учні збирають історичні документи, предмети побуту, записи спогадів.
Музей організовує дослідницьку діяльність, поповнює свої фонди шляхом проведення експедицій, походів, екскурсій.
Рада музею створила лекторську групу, члени якої готують цикл бесід та розповідей для проведення екскурсій. Екскурсії носять різноманітний характер: оглядові (знайомство з музеєм), тематичні (окремі екскурсії за темами), навчальні (використання на уроках історії, географії, біології, праці, української літератури), екскурсія-похід, експедиції.
Важливо те, що постійно проводяться пошукові експедиції ( а їх діти люблять понад усе), бо при музеї існують два пошукових загони (різні за метою пошукових екскурсій): «Спадкоємці Перемоги» та «Пошук». Пошуковий загін «Спадкоємці Перемоги» здебільшого проводить пошукову роботу по Всеукраїнській акції «Пам*ять». В рамках акції проходили пошукові операції.
-
«Ми пам*ятаємо ваші імена» - була проведена пошукова робота по виявленню невідомих імен односельців, які приймали участь в групі опору в селі Віролюбівка. Були записані спогади єдиної із живих підпільниць – Брижниченко П.І.. З її розповідей юні слідопити дізналися як діяла група під час окупації села, як була заарештована вся група і відправлена в табір військовополонених під Макіївкою, як розстріляли керівника групи ( в музеї є її портрет). Брижниченко П.І. була частим гостем музею, подарувала багато своїх речей для поповнення експозицій.
Ще членами пошукового загону було встановлено, що крім воїнів, що загинули при звільненні села віролюбівка і чиї прізвища занесені на стелу пам*яті на братській могилі, є ще одне ім.*я – Гуменний Станіслав Йосипович. Він народився в с.Пасічне Михайлівського району Хмельницької області. Загинув в селі Безим*яне Віролюбівської с/р 13 жовтня 1943 року. Поки що невідомо, чому в жовтні , адже село було звільнено на початку вересня. Можливо після поранення його залишили в селі і він помер від ран. Прізвища його на пам*ятнику немає і учні працюють над пошуками місця захороненняцього воїна. Це є ще однією формою пошукової експедиції.
-
«Пам*ятники очима дітей» - членами загону була відновлена історія створення пам*ятника «Скорботний воїн» загиблим воїнам в селі Віролюбівка. Написана творча робота, яка була удостоєна призового місця на районному конкурсі творчих робіт.
-
«Війна у долях учнів та вчителів Донеччини» - проводилася за трьома напрямами:
-
«Дитинство опалене війною»
-
«Зі шкільної парти на фронт»
-
«Збережемо пам*ять про подвиг»
Дітьми була проведена кропітка пошукова робота ( опитування жителів села по темі пошуку, збір фотографій) і результатом якої була виконана творча робота, яка зайняла призове місце в районі і була відправлена на обласний етап конкурсу.
-
Прийняли участь у науково-творчому конкурсі серед учнів старших класів загальноосвітніх шкіл на тему «Доля громадян України, постраждалих від нациських переслідувань». Були зібрані свідчення жителів села, яких примусово вивезли до Німеччини. За цю роботу член пошукового загону Горічева Карина одержала лист від голови правління Українського національного фонду «Взаєморозуміння і примирення» при Кабінеті Міністрів України.
-
«Шляхами партизанської Слави і підпільного руху Донбасу» - зібрали повні дані по підпільниках, які в роки Ввв були в складі партизанського загону діючого на території Костянтинівського району, за що були нагороджені грамотою Костянтинівської райдержадміністрації. Діти ходили до підпільниці Бишиньової Л.І. записували її спогади, писали творчу роботу.
Є у нас в музеї діюча експозиція «Воїни – інтернаціоналісти» , щоб її оформити діти зробили величезну пошукову роботу. Це були експедиції по домівках жителів села, які ще за радянських часів несли службу у віддалених куточках зарубіжних країн і в тому числі в гарячих точках. Члени загону зібрали багато матеріалів, фотографій та документів, яких вистачило на експозицію та ще й залишилось багато в фондохранилищі. В рамках музею до 20-річчя вивода радянських військ із Афганістану було проведено виховний захід «Афганістан – ти моя біль» до якого готувались всі члени загону «Пошук»: шукали пісні, монтували відеофільм, відеоряд, малювали плакати. Були запрошені жителі села, фото яких розміщено в експозиції музею.
Майже всі масові виховні заходи історико-краєзнавчого, патріотичного напрямку відбуваються в музеї в головному залі (а їх у нас 3). Це і лінійки – мітинги, лінійки – зустрічі з цікавими людьми, екскурсії уроки, Уроки Пам*яті, уроки Мужності, «Шевченківські дні», «Чорнобильські дзвони», «Запали свічку», презентація надходжень в музей (досить часто), виставки творчих людей села (вишивка, декоративно-прикладна творчість, колекції календарів, значків)
Тільки в цьому навчальному році вже пройшли: екскурсія для батьків та гостей школи на День Знань, мітинг-реквієм до Дня визволення Донбасу та села, екскурсія початкових класів у експозиційному залі «Радянський період».
В рамках акції «Україна пам*ятає» члени пошукового загону провели опитування жителів села на тему «Чи був голодомор в нашому селі?» і дійшли до висновку, що голодомору не було. Члени пошукового загону дорослішають і покидають стіни нашої школи, але досвід який вони одержали в пошуковому загоні залишається з ними назавжди. Випускники часто приходять в свій рідний музей щоб допомогти, або за допомогою. Матеріалами музею користувалися випускниці Горічева К та Тіторова Є. по темі «Голодомор». Ми можемо з гордістю сказати, що робота нашого музею відома далеко за межами нашого села та району.
Ведуться пошукові експедиції по екології, по краєзнавству, по біології про що свідчать творчі роботи, фотоматеріали з екскурсій та експедицій. Це участь у конкурсі «Краща екологічна стежка», «Туристичний маршрут», «Моє село – моя краса і гордість», «Річка мого дитинства».
Цільовою аудиторією музею є учні шкіл району, жителі села, гості села та школи. Вони залишають свої записи – відгуки в книзі відгуків історико -краєзнавчого музею «Пам*ять серця», яка ведеться з дня заснування музею (07.11.79р). Звідки тільки не їдуть відвідувачі! В музеї побували гості з різних міст і сіл України та з далекого зарубіжжя(Чехія, Прибалтика, Америка штат Флорида, але всіх їх об*єднає одне – вони всі вдячні педагогічному та учнівському колективу школи за збереження традицій, історії, пам*яті.
Звичайно ж ніхто б за межами села не знав про існування музею, якби не нагадування про нього в пресі. Часто з*являються публікації про музей в «Знамено індустрії», «Костянтинівська нива». Як відзначила журналістка всеукраїнської газети «Акцент України» Емілія Фролова в своїй статті «Коли серце пам*ятає» - «Музею сільської школи, розміщеному в глибинці, може позаздрити, мабуть, любий міський «ермітаж»»